Популярність світчерства говорить про те, що люди не бояться змін, вони готові до них та йдуть назустріч новим викликам. В Kevuru Games працює чимало світчерів, і історія кожного спеціаліста – це приклад сміливості, завзятості та наполегливості. А ще – доказ того, що ніколи не пізно розпочати все спочатку, і все можливо, коли дуже сильно цього прагнеш. Ми вирішили підготувати серію матеріалів, щоб надихнути майбутніх світчерів та тих, хто бореться зі своїми страхами. У першій частині серії особистий охоронець, жонглер та івент-менеджер розповідають, як вони потрапили в геймдев та що їм допомогло змінити професію.
“Я залишився віч-на-віч з новим світом. Це було страшно, але дуже цікаво”
Я 3D Character Artist у Kevuru Games. Перед тим як потрапити в 3D-світ, я пройшов довгий шлях в іншому напрямі.
Я з раннього дитинства полюбляв малювати і моя мати робила все для того, щоб я став художником. У старших класах зацікавився написанням ікон. Це було дуже захопливо, але складно. Інформації для навчання не вистачало, доводилося збирати її по крихтах.
У 90-х я закінчив службу в армії. У той час усі були зайняті виживанням і я вирішив, що мистецтво не на часі, – воно не зможе мене прогодувати. Покладаючись на набуті в армії навички, я пішов працювати в охорону. Був особистим охоронцем у відомих політиків, банкірів та бізнесменів. Потім влаштувався на роботу в міліцію, яка займалася боротьбою з тероризмом на Південній Залізниці.
Мистецтво залишилось осторонь, як хобі. Але згодом моя дружина повернула мене до життя. Після довгих розмов й умовлянь я повернувся до малювання — без особливого ентузіазму, адже думав, що це нікому не потрібно. Але коли показав роботи знайомим майстрам з тату – вони серйозно їх оцінили та запропонували співпрацю. Відтоді я почав малювати ескізи для татуювань.
Вдень рятував людей, а вночі навчався
Ще через кілька років дружина вмовила мене власноруч зайнятися тату. У цей період я і зацікавився 3D — як інструментом, що може допомогти в роботі над ескізами. Втім, це виявилося не так просто, як я думав. Поряд не було людей, які б могли дати пораду чи потрібну інформацію. Я залишився віч-на-віч з новим світом. Це було страшно, але дуже цікаво.
У ті далекі радянські часи ми навіть не уявляли, що в майбутньому з’явиться таке щастя, як інтернет. Я проводив купу часу в бібліотеках, вивчаючи літературу з написання ікон. Потім, коли опановував 3D, поринув з головою в інтернет — допомогла вроджена здатність до самонавчання.
Вдень я працював на своїй роботі з порятунку людей, а вночі приділяв час навчанню. Часом здавалося, що сили мене залишають. Але щобільше дізнавався і що кращими ставали мої роботи, – це додавало нових сил.
Я пам’ятаю, як вперше виклав свою роботу публічно. Мені було дуже страшно, як люди відреагують на абсолютного профана у світі 3D. Але, як кажуть, у страху очі великі. Все пройшло добре.
“У команді мені підказували те, що ніколи не знайдеш в інтернеті. Це безцінно”
Я ще був новачком коли моїми роботами зацікавився режисер фільму та запросив взяти участь у його проєкті. Я робив 3D-інтер’єр, це був мій перший робочий досвід. Після цього мені стало ще цікавіше, але я морально не був готовий залишити свою роботу заради 3D. Хоча розумів, що вона і є головною перешкодою для мого розвитку, адже забирає чимало часу та сил.
Згодом я брав участь у низці короткострокових проєктів, які не давали перспективи працювати 3D-художником на постійній основі. Але, зрештою, усвідомив, що хочу займатися виключно своєю улюбленою справою.
Перший час мені було незвично психологічно. Але мене підтримувало спілкування з колегами, які завжди приходили на виручку, допомагали порадою та фідбеком. Крім того, у команді мені підказували те, що ніколи не знайдеш в інтернеті. Це безцінно.
Чому саме геймдев? – Напевно, так стали зірки. Мені завжди подобалося малювати людей. А ще цікавіше зображати їх у найнепривабливішому вигляді, як-от монстри, зомбі тощо. Це дає привід проявити фантазію в усьому: від зовнішніх форм — до текстури.
3D-мистецтво я вивчав самостійно в інтернеті. Дивився YouTube та навчальні фільми різних майстрів. Але найцінніший досвід я отримав у компанії, спілкуючись з живими людьми, які є справжніми професіоналами своєї справи.
“Не втрачайте бажання досягти успіху. І, повірте, ви здивуєтеся”
Чи допоміг мені досвід минулої роботи у теперішній? Так, насамперед у пригоді стали характер, вміння працювати над собою і своїми помилками, правильно ставитися до критики.
З моменту приходу у Kevuru я здобув величезний досвід. Я працюю у компанії на посаді 3D Character Artist й обожнюю те, чим займаюся. Проекти з відомими видавцями та комплексні задачі не тільки мотивують й надихають, але й надзвичайно розширють власну експертизу.
Всім, хто починає або почав займатися 3D, я бажаю терпіння, натхнення для самонавчання, вміння працювати над помилками і визнавати їх, прислухатися до порад. Навіть якщо у вас ще нічого не виходить, – не втрачайте бажання досягти успіху. І, повірте, ви здивуєтеся.
“Коли я почав заглиблюватися у нову сферу, відчув такий самий кайф, який відчував, коли навчився перших трюків жонглювання”
У мене було яскраве і, можливо, трохи хаотичне життя перш ніж я став розробником ігор. Мій батько був програмістом. У дитинстві я захоплювався комп’ютерами: грав в ігри, вивчав основи програмування. Коли мені було близько 10 років, створив кілька простих текстових ігор. Звичайно, я хотів бути програмістом, або тим, хто працює з комп’ютерами. Пішов навчатися до IT-школи, але, зрештою, передумав і став звукорежисером.
Після навчання я захопився фаєр-шоу — жонглюванням вогнем. Приділяв цьому більше часу, ніж своїй фаховій спеціальності. У такий спосіб став професійним фаєрщиком, займався цим майже 20 років.
Водночас не переставав грати в ігри, а також вивчив різні графічні програми, як-от Photoshop. У 2007 році друг запитав чи не хотів би я приєднатися до їх ігрового проєкту — створити текстури. Звичайно, я відповів «так» — і почав свою подорож у світ геймдеву.
“Буквально за кілька днів у мене не стало концертів”
Кілька років тому я почав відчувати, що втомився від фаєр-шоу. Тож вирішив поступово перейти у розробку ігор. Думав, що присвячу пару років навчанню та, зрештою, знайду роботу в ігровій індустрії. Скажімо, приблизно у 2024-25 роках — принаймні таким був план.
Що саме спонукало мене змінити професію? Одне слово, яке змінило життя багатьох людей і світ, яким ми його знали, — ковід. Оскільки моя основна робота була тісно пов’язана зі спілкуванням, фестивалями та подіями, пандемія вплинула на мене безпосередньо. Буквально за кілька днів у мене не стало концертів і ніхто не міг спрогнозувати, що буде далі.
На щастя, я мав заощадження. Вирішив їх інвестувати в те, що не можу втратити, — знання. У 2020 році навчання стало моєю фултайм-роботою. Я почав створювати портфоліо, а на початку 2021 року вже скрізь поширював своє резюме.
З огляду на обставини, перехід у нову професію відбувався важко. Знайти роботу в галузі без реального досвіду — нелегко. Одні роботодавці ігнорували моє резюме, інші давали відповідь, що мого досвіду недостатньо.
Потім у мене було кілька співбесід, але я не досяг успіху. Але це також було частиною навчального процесу. Наприклад, один з інтерв’юерів порадив мені вивчити shader programming, за що я вдячний. Кожна співбесіда була новим викликом і досвідом.
Практично всі знання я здобував в інтернеті. Там можна знайти все. Я шукав статті, дивився багато відео, читав чимало навчальних посібників та технічної документації. Долучався до різноманітних форумів та серверів Discord, ставив запитання — й у такий спосіб навчався.
Коли почав писати сценарії та кодити шейдери, мені допоміг досвід програмування з дитинства. Я зміг легко осягнути сучасні методи програмування.
Також я брав участь у кількох інді-геймдев проєктах, де також багато чому навчився.
“Минулий досвід може бути дуже корисним у повсякденній роботі — навіть якщо, на перший погляд, він зовсім не пов’язаний з 3D”
Досвід попередніх професій дуже допомагає мені зараз. Я майже 20 років працював артистом фаєр-шоу. Ми ставили виступи, працювали разом з незнайомими людьми, створювали круті речі. Я здобув художній смак, навчився критично ставитися до своєї роботи, а також працювати в команді та приймати ситуації, коли моя ідея не найкраща. Для мене стало природним бути частиною команди.
Водночас у мене був технічний досвід звукорежисури й програмування. До того ж, крім виступів, у мене була (і досі є) гарно обладнана майстерня, де я виготовляв різноманітний реквізит для шоу та обладнання для жонглювання. Я навчився CAD, ручній обробці, зварюванню тощо. Це дало розуміння, як різні матеріали та фізика «працюють» у реальному світі.
Як не дивно, минулий досвід може бути дуже корисним у повсякденній роботі — навіть якщо, на перший погляд, він зовсім не пов’язаний з 3D.
Я все ще перебуваю на початкових етапах цього нового періоду свого життя. Але я продовжую наполегливо вчитися, щоб досягти якомога більшого.
Кілька років тому я читав, що корисно змінювати професію кожні 10 років або близько того. Непогано вийти із зони комфорту та шукати щось нове — інакше можна зіткнутися з вигоранням, яке погіршить вам життя. Краще цього не дозволяти.
У 2020 році, коли я почав заглиблюватися у нову сферу, я відчув той самий кайф, який відчував, коли навчився перших трюків жонглювання. Я сумував за цим багато років! Тож не бійтеся змін — воно того варте.
“Мене завжди спокушала думка працювати творчо, але це був заборонений плід”
Ким я тільки не був… Я вчився на політолога у провінційному містечку Кам’янець-Подільському і мої плани на майбутнє звучали приблизно так — потрібно чимось заробляти на життя. У Києві я був і промоутером, і продавцем дитячих іграшок, і івент/pr/btl менеджером. Після майдану я пропрацював близько 4-х років в громадських організаціях, був навіть директором музичного фестивалю “З країни в Україну”, що їздив містами Донбасу. Мені тоді хотілось щось зробити для країни та людей.
“Я відчув, що зробив для людей багато з того що хотів, а зараз – час для себе”
Причин чому я вирішив змінити професію було декілька. Я змінився й усвідомив, що немає нічого неможливого. Коли живеш у маленькому містечку, здається, що можливостей не багато і рутина щодня закриває тобі очі. Ти не слідкуєш за тим, що навколо тебе, а світ змінюється і скрізь повно можливостей. Я вирішив, що ніколи не повернусь у рекламні та івент агентства, а робота в ГО забрала останні сили. Я відчув, що зробив для людей багато з того що хотів, а зараз, час для себе не просто настав – я маю його повернути собі.
Чому саме 3D Artist? Це було майже випадково. Мене завжди спокушала думка працювати творчо, але це був заборонений плід. Я виріс там де професія художника сприймалася як злидні та малювання карикатур на вулицях.
В мене є друг, який займається 3D як хобі, бо через здоров’я та фінансові складнощі він ніколи не думав кинути постійну роботу та шукати заробітку в 3D. На його перфекціоністські переконання він недостатньо хороший для цієї роботи (хоча, зараз я й досі знаю набагато менше за нього в Autodesk Maya).
А я саме подумав – чого ж хочу я? Мало не пішов вчитися на графічного дизайнера, бо мав досвід у рекламі… Але замість того, я посперечався з другом і сказав, що: “Це не так складно як здається. Я б дуже хотів працювати в ігровій індустрії. Та й більше того, я спробую і неодмінно це зроблю”. І зробив це. Вірю, він теж колись наважиться, а я допоможу йому.
“Ігри стали частиною мого життя”
Спочатку для мене це було непросто. Бо уявіть собі, – був час коли я думав, що 3D графіку можуть створювати лише програмісти. Я й гадки не мав як мій друг створював ті гарні рендери автомобілів і танків. Мало того, ще був і другий, не менш важливий момент, – у мене не було капіталу для того, щоб купити собі більш менш пристойний комп для створення портфоліо. А мій ноут безпорадно вис, коли я відкривав UV Editor в Мауа. Однак, я заклався, що подужаю це. Тому, вчився й працював.
Всі мої друзі любили комп’ютерні ігри… Але не так як я. Для мене це була справжня магія та пристрасть.
Мій перший ПК був 286 і там були ігри про кота, Формула 1 та інші 4-х кольорові ігри зі страшним звуком ПС Спікера. З тих часів це стало частиною мого життя. Ігри були і додатком до книг, і додатком до шкільної програми з англійської. Тому, коли постало питання – чи не хочу я часом в геймдев? – Ось тут є курси.
Я – shut up and take my money!
Мені точно було б складніше з іншим ІТ. Я не зміг би щиросердно працювати лише заради грошей та кар’єри. Мені необхідно любити те, що я роблю.
“Я досить швидко виріс з джуна до мідла”
Знання для своєї професії я здобував на спеціалізованих курсах. Далі самоосвіта, ютуб, платні тутори тощо.
Деякі знання та навички з попередньої професії стали дійсно корисними мені. Зокрема, це комунікація, відчуття власної відповідальності за продукт, вміння легко йти на контакти з лідом як партнером, а не страшним босом, і вміння думати у руслі — а що ж насправді хоче отримати клієнт. А ще вболівати за проект і зрозуміти замовника. У PR та ГО я розвинув чимало софт скілів і мав купу крутих тренінгів безкоштовно. Одного разу нам читав лекцію проектний менеджер, топ, який очолював організацію Євро 2012. Цей досвід безцінний всюди.
Я досить швидко виріс з джуна до мідла, і по деяким моїм функціям та задачам я інколи навіть виступаю в ролі ліда чи ментора. У моєму житті з’явився маленький син, тож це трохи додало клопоту, крім всіх інших життєвих обставин. Через що, можливо, зараз я трішки зменшив оберти. Але це тимчасово.
Не виключаю, що пошук продовжиться… Було б цікаво колись спробувати себе в ролі арт-директора проекту чи продакт оунера, чому б ні.
Поради новим світчерам
Робіть свою справу системно і регулярно. Нові навички, нова іноземна мова потребують щоденних вправ. Якщо ви хочете робити персонажів — скульптіть, малюйте скетчі з анатомії кілька раз на тиждень і ніколи не кажіть собі: цього разу я пропущу. Вчіть щотижня нові слова з іноземної мови, не пропускайте тренування, шліфуйте знання. Не важко стати майстром, важко ним залишатися.
Достатній для портфоліо комп‘ютер коштуватиме вдвічі менше, ніж ви думаєте. Спочатку я думав, що мені знадобиться дуже потужний комп’ютер, щоб зробити пристойне портфоліо. Але з часом я зрозумів, що навіть моя доволі скромна модель цілком задовольняє всі портфолійні потреби. Крутий комп’ютер – зовсім не значить круте портфоліо.
Зробіть спочатку щось простеньке, потім — трішки складніше. Не беріть складних та об’ємних задач на початку, – завжди нарощуйте складність та об’єм поступово. Найпоширеніша пастка, в яку потрапляє будь-який митець — спроба відразу написати роман, намалювати монументальне полотно і т.д. Як тільки ви розберетесь з азами, у вас буде спокуса створити для портфоліо щось грандіозне, наприклад, сцену з купою пропсів. Ви, звісно, може і потягнете, але це виснажить вас, бо працювати швидко ви ще не навчилися. І найгірше, вам може набриднути власна концепція, над якою ви працювали з таким захопленням. Зробили декілька ящиків та бочок — не поспішайте реалізовувати космічну станцію. Чим плавніше ви піднімаєте планку та чим регулярніше ви доводите свої задуми до кінця, тим швидше ваша омріяна станція прикрасить ваше портфоліо.
Відпочивайте і спіть, працюйте за графіком, це продуктивно. Раджу усім книгу української науковиці О. Маслової — “Коли ж я нарешті висплюся”. Ви дізнаєтесь чимало корисного і наукового про сон, і чому спати не менш важливо, ніж шліфувати ваш скульпт в Zbrush. Вигорання та інші професійні проблеми ростуть з питань, пов’язаних зі сном та відпочинком. Останній не лише заряджає нас енергією, під час відпочинку працюють інші ділянки мозку, тому ми розвиваємось більш всесторонньо. Якщо ваш центр винагород та задоволень не отримує різносторонніх вражень, він деградує. Тому відпустки — must have. Працюйте не багато — працюйте ефективно. Але я все ж іноді грішу з цим, бо який митець спить нормально.
