У першій частині серії «Історії світчерства» ми вже розповідали історії спеціалістів Kevuru, які до геймдеву працювали як особистий охоронець, жонглер та івент-менеджер. У наступній частині циклу про свій досвід розповідають архітектурний дизайнер, консультант з технічної підготовки у великій корпорації, спеціаліст відділу закупівель та науковець у сфері інформаційної безпеки.
«Я відчуваю, що отримав більше простору для навчання та розвитку»
У мене впродовж усього життя були вдома ігрові консолі, і я завжди хотів працювати з іграми. Але тут, у Бразилії, не було ринку. Тож я влаштувався у велику компанію у сфері платного телебачення. За 10 років пройшов довгий шлях: від працівника розширеної технічної підтримки та аналітика — до консультанта у сфері технічної підготовки й інженерії. У той період ініціював кілька проєктів, що скоротили величезні витрати бізнесу. Тож мою кар’єру можна назвати успішною.
Втім, я розумів, що перестав розвиватися у сфері, в якій працював. Там були деякі обмеження для інновацій, але я спостерігав, що світ змінюється, і мені хотілося мати більше свободи, щоб пробувати нові речі, відповідати на нові виклики. На вихідних і після роботи я читав форуми та книги про створення ігор. Коли дізнався більше про можливості майбутнього та нові технології то подумав — зараз або ніколи. І в 2016 році наважився на зміни в житті.
Перехід у нову професію відбувся дуже важко, тому що всі навколо не розділяли мого захоплення. Не розуміли, про що я говорю. Підтримки не було, але мене це не надто хвилювало. Утім, я відчував постійну втому через те, що регулярно після робочого дня витрачав час ще й на підготовку до свого стрибка. Рухався за своїм стратегічним планом, за яким мало відбутися моє світчерство.
Викликів у мене було декілька. По-перше, інвестиції в технічне обладнання — мені був потрібен комп’ютер та периферійні пристрої, що коштували як автомобіль. По-друге, офлайн-курси та навчальні книги також коштували дорого. Я витратив майже всі свої заощадження. Але дивився у майбутнє і твердо вірив, що одного дня мої справи зміняться на краще і я врешті-решт здолаю всі перешкоди.
НАЙВІДОМІШІ ІГРОВІ ПРОЄКТИ ЧЕКАЮТЬ НА ТВІЙ ТАЛАНТ!
Хочеш побудувати кар’єру в одному з найперспективніших напрямків – розробці ігор та ігрового арту? Тоді тобі в Kevuru Games! Для нас немає нічого ціннішого за нашу команду. Двері Kevuru Games завжди відкриті для нових талантів різних напрямків та досвіду, які прагнуть творити поза рамками – це наш головний девіз. Розвивайся і залишай свій слід в ігровій індустрії разом з нами!
«Все навколо змінюється дуже швидко. І якщо стояти на місці, – знання застаріють»
Я відвідував курси ввечері після роботи, а у вихідні дні ходив на семінари, лекції, майстер-класи. Крім того, проходив онлайн-навчання та звертався по допомогу до менторів.
Мені став у пригоді і минулий досвід, який я отримав під час створення навчальних тренінгів, процесів розробки, супровідної документації. Також — робота з візуалізацією процесів, блок-схемами ITIL. Крім того, виявилися корисними техніки управління часом на кшталт Pomodoro, яким я навчився саме у корпоративному світі.
Геймдев — комплексна індустрія. Наприклад, є ігри для консолей, мобільних телефонів тощо. Тож спеціаліст має багато перспектив для розвитку і досягнень протягом усього життя. Я відчуваю, що отримав більше простору для навчання та розвитку.
А щоб залишатися у строю, мені доводиться постійно вчитися, адаптуватися до змін, засвоювати нові технології та знаходити баланс між швидкістю та якістю. Все навколо змінюється дуже швидко. І якщо стояти на місці, – знання застаріють.
Поради початківцям у геймдеві
1. Під час навчання вивчайте всі доступні матеріали, виконуйте всі запропоновані вправи. Якщо вам дають посилання на додаткові книги чи відео, — обов’язково досліджуйте ці ресурси. Не відмовляйтеся виступити в ролі викладача — це дозволить ще краще засвоїти знання.
2. Уникайте відволікань під час навчання. Просіть членів родини не турбувати вас, вимикайте сповіщення у соцмережах. Адже, відвівши погляд на секунду, студент може пропустити золоте правило або експертну інформацію курсу.
3. Дивіться на інші роботи для натхнення та спробуйте розшифрувати, що відбувається в дизайні та мистецтві інших художників. Утім, не робіть негативних порівнянь. Спробуйте взяти маленький проєкт і відтворити його.
4. Проводьте додаткові дослідження, переглядайте різні курси, які доповнюють один одного. Адже знання формуються як елементи мозаїки.
5. Показуйте свої проєкти більш досвідченим художникам. Попросіть дати вам відгук або допомогти, коли це необхідно.
6. Не бійтеся переробляти чи коригувати проєкти. Адже для початківців головне не здати роботу, — а навчитися. Вже потім, на наступних етапах, ви зможете створювати проєкти для портфоліо.
7. Поставтеся серйозно до дисципліни. Приділяйте на навчання кілька годин, щоб мати змогу зосередитися та не відриватися на перерви. Дві години, коли ви зосереджені, набагато цінніші, ніж вісім, але без дисципліни.
8. Створюйте навчальний план. Наприклад, це може бути список завдань у Trello. Чим більше ви керуєте власним розвитком, — тим вищим буде рівень мотивації, щоб продовжувати.
9. Намагайтеся виконувати самостійно ті вправи, які робили на курсах. Якщо можливо, постарайтеся досягти того ж результату іншими способами. Це допомагає зміцнити знання та зрозуміти власні прогалини.
10. Змагайтеся з самим собою. Щоб бути кращим за себе вчорашнього, тренуйтеся щодня, дивіться відео, читайте посібники, обмінюйтесь ідеями з іншими художниками, беріть участь у конкурсах. Утім, ніколи не порівнюйте себе з результатами інших, особливо якщо цей фахівець має за плечима 20 років досвіду.
«Зміна професії на роботу мрії дала мені енергію та відчуття життя»
Я закінчив архітектурний факультет у КНУБА. Спочатку мені здавалося, що архітектура — хороший вибір для мене, адже там там навчають багатьом творчим дисциплінам. Ще на 3 курсі вишу я почав розуміти, що звичайне креслення мене не цікавить. А от архітектурні й дизайнерські візуалізації — інша справа, це захоплювало. На заняттях нам викладали основи 3Ds Max. Так почалося моє знайомство з 3D. Я навіть почав брати замовлення на фрилансі.
Після бакалаврату ми з друзями вирішили продовжити навчання у Варшаві. Там я влаштувався до архітектурного бюро, де креслив проєкти приватних будинків. Мене мотивувало, що я заробляю кошти завдяки своїм навичкам. Утім, через кілька місяців завдання почали здаватися мені сухими та нудними і я зрозумів, що ця професія не для мене.
Наприкінці 2017 року я повернувся до Києва і почав вивчати, які є вакансії навколо 3D, окрім архітектурного дизайну. У такий спосіб відкрив для себе геймдев. Для мене стало несподіванкою, що є низка спеціальностей пов’язаних зі створенням відеоігор. Звичайно, я розумів, що така галузь існує, але не думав, що вона наявна в Україні у такому масштабі — це мене приємно здивувало.
Одна з компаній надіслала мені тестове завдання на позицію дизайнера ігрових локацій — так я зробив перші кроки в Unity. На жаль, на тестове мені не відповіли, проте у будь-якому разі потяг зрушив з місця. Я зрозумів, що хочу стати 3D-художником.
«На курсах з комп’ютерної графіки став одним з декількох студентів, хто дійшов до кінця»
Щоб отримати необхідні знання, я вирішив вступити на курси до київської школи комп’ютерної графіки. Водночас для заробітку почав займався дизайном інтер’єрів на фрилансі, рієлторською справою, а також продажами. Це дозволяло не працювати в офісі п’ять днів на тиждень і поєднувати роботу з навчанням.
З’ясувалося, що на той момент у школі вже набрали групу з 20 людей, хоча місць було лише 16. Наступний клас планували сформувати тільки через місяць-півтора. Я був не готовий чекати стільки часу і, як запасний план, розглядав інші школи. Але коли повідомив про це менеджеру, то через 30 хвилин мені зателефонували і сказали, що викладач погодився взяти мене 21-м учнем. Я був безмежно радий.
На курсах я зрозумів: 80% того, що я знав у 3D, — це не про геймдев. У геймдеві зовсім інша модель роботи та процеси. Крім того, довелося переходити з 3Ds Max на Autodesk Maya, але так було навіть цікавіше. Я був не повним нулем, тож швиденько почав розбиратися.
Моє навчання тривало пів року. Спочатку — досить продуктивно, а згодом продуктивність трішки зменшилася. Втім, я став одним з тих декількох студентів, хто дійшов до кінця та отримав диплом про випуск.
«Проаналізував себе як робочу одиницю: плюси, мінуси, побажання та застереження»
При виборі галузі я проаналізував себе як робочу одиницю: написав усі свої плюси, мінуси, побажання та застереження (те, що мені не хочеться робити). Після цього витратив пів дня на пошук інформації про професії майбутнього. З них вибрав ті, що підходять особисто мені, і порівняв їх з аналізом, який зробив відносно себе. Так і зупинився на 3D і геймдеві в цілому.
Геймдев припав мені до душі, адже я захоплювався відеоіграми ще з дитинства. Окрім того я мав базу 3D, яку отримав під час роботи з програмами для креслення, а також великий ігровий досвід. У пригоді стали розвинений художній смак, навчене око, базові знання з композиції та малюнку.
Близько 3-5% базових знань я отримав з університету, 30-50% — зі школи комп’ютерної графіки, ще 5-10% — з YouTube, коли робив CV для пошуку роботи. Подальший досвід здобував у «польових умовах», і в цьому мені дуже допомогли колеги з Kevuru.
Зміна професії на роботу мрії дала мені енергію та відчуття життя. Але треба розуміти, що у кожної людини є свої обов’язки. Особисто мені пощастило: я мав можливість у 27 років виділити 6-8 місяців на саморозвиток та додаткову освіту. Тих коштів, що я заробляв, вистачало лише на їжу, але рідні розуміли та підтримували мене — як морально, так і фінансово. Хоча, звісно, не всі. Були й ті, хто відмовляв, постійно жартував про мій вік і що я все життя навчаюся. Це досить неприємно, але я витримав. І мій вибір виявився правильним і вдалим.
Тож вірте у себе, але не сліпо. Аналізуйте, розвивайтеся й нічого не бійтеся!
«У геймдеві можна бачити результати своєї праці — це надихає, допомагає йти вперед і не зупинятися»
Понад 5 років я працював у торгівлі, де пройшов шлях від менеджера з продажів до спеціаліста відділу закупівель. На жаль, на тих посадах, які я посідав, було складно працювати креативно, адже система побудована у такий спосіб, щоб кожен був її елементом, а не особистістю.
Отже, я відчув, що дійшов до межі. Здавалося, життя перетворилося на нудну послідовність: дім, робота, сон, очікування вихідних.
Замислившись про зміну професії, я довго не думав. Можна сказати, це геймдев обрав мене. З дитинства я грав у безліч ігор, завжди цікавився подробицями щодо їхньої розробки.
З самого початку я розумів, що у геймдеві і зокрема в 3D-моделюванні набагато простіше бачити результати своєї праці та усвідомлювати набуті знання, ніж у сфері торгівлі. Це надихало, допомагало йти вперед і не зупинятися.
«Світчерство у будь-яку сферу не буде надто важким, якщо розуміти чому і для чого це вам потрібно»
Мені пощастило: у мене були знайомі, які вже працювали у геймдеві в невеликій аутсорс-компанії «домашнього типу». У мене була можливість отримувати знання поряд з ними: я щодня приїжджав до них зі своїм комп’ютером.
Утім, здебільшого я спирався на туторіали в інтернеті. Якщо ж не міг розібратися сам, то просив допомоги. Така комбінація дозволила мені досить швидко почати щось робити. А далі вже шукав нові знання в інтернеті.
Водночас треба було вивчити велику кількість програм і опановувати різні підходи. Напевно, для мене найважче — розвивати більш художній погляд на графіку, адже це мені зовсім не притаманне.
Я вважаю, що світчерство у будь-яку сферу не буде надто важким, якщо розуміти чому і для чого це вам потрібно. Мені, до прикладу, комфортно мати справу з рутинними процесами в новій справі — це, мабуть, один з головних факторів, що вибір вдалий.
«Початкові труднощі — тимчасові»
Десь рік я просидів як трейні. Потім півтора року, вже у новій компанії, працював як джуніор, а потім став мідлом. Зараз мій рівень — між Middle та Senior 3D-Modeller. І під час цього процесу я все більше розвиваюсь як Environment Artist і набуваю фахові знання. Завдяки різноманітним проєктам Kevuru та підтримці команди здобуваю дедалі більше досвіду.
Треба зрозуміти, що кардинальна зміна фаху нерідко супроводжується певним погіршенням рівня життя. На жаль, я бачив чимало людей, які не завершували або навіть не починали свій шлях до змін саме через страх перед такими незручностями.
Втім, початкові труднощі — тимчасові. Наприклад, на початку світчерства у мене були місяці, коли я жив на $200 в місяць, але згодом ситуація покращилася. Потрібно впевнено йти до своєї мети та мати витримку.
«Системність та математика стали тими навичками, які дуже знадобилися мені в геймдеві»
Ще в 13 років я почав програмувати. Закінчив факультет програмування у коледжі та вступив до магістратури ЦНТУ на «Інформаційну безпеку». Водночас почав досить багато грати у відеоігри. З десяток разів пройшов трилогію Mass Effect і зрозумів, що геймдев — це мистецтво. У мене з’явилася мрія, яка тоді здавалася нездійсненною, — розробляти ігри.
Ми з одногрупником взялися за розробку власної казуальної гри — і зрозуміли, що це зовсім не просто. Тоді разом з науковим керівником створили гурток з розробки комп’ютерних ігор на базі кафедри.
Згодом я вступив до аспірантури, викладав практичні заняття та читав лекції. А пізніше ми з моїм колишнім викладачем з коледжу створили власну IT-школу. Водночас я знайшов підробіток як Unity-розробник. Через деякий час для реалізації проєкту знадобилися додаткові програмісти. У нашій школі таких було більше ніж треба. У такий спосіб потроху в нас сформувався невеликий філіал компанії, в якій я працював.
Тим часом я все ще продовжував вчитися в аспірантурі. Дома бував рідко, спав мало — тож зрозумів, що потрібно вибирати щось одне. Моя мрія створювати ігри нарешті стала здійснюватися і я вирішив повністю віддати себе цій справі. Додатково на користь геймдеву мотивувало гідне відношення до тебе як до людини та спеціаліста, а також непогані заробітки.
«Геймдев вимагає багато специфічних знань»
Коли я почав працювати у продуктовій компанії там тільки розвивали напрямок Unity. Я швидко виріс з рядового розробника до тімліда. Робота була пекельна, — часто працював по 12 годин і без вихідних. До наступних двох компаній переходив як впевнений Middle. Згодом до мене почали прикріплювати джунів і я вже самостійно вів проєкти — іноді по 9 одночасно. У такий спосіб отримав чимало різного досвіду.
Потім перейшов до компанії, яка розробляла досить відому мобільну гру, тепер на посаду Senior-розробника. Деякий час працював там, але після початку повномасштабної війни відмовився від співпраці. Потім — Kevuru.
Перехід у нову професію відбувся для мене важко. До геймдеву я кодив на С++ і тільки перейшов на С#, писав для ASP NET та UWP. Тому, наприклад, у перший час не міг зрозуміти логіку побудови архітектури для Unity. Слід відразу звикнути до думки, що велику кількість знань треба відкласти на певний час і натомість витратити чимало часу на вивчення безпосередньо рушія та його API.
З іншого боку, геймдев вимагає багато специфічних знань. Важливо розуміти чимало математичних концепцій, які є складнішими, ніж в інших галузях ІТ. Також варто мати запас знань про архітектуру сучасної обчислювальної техніки, особливо що стосується роботи з пам’яттю.
«Курс дасть вам вектор і теорію, а ваше завдання — закріпити їх практикою»
Системність та математика стали тими навичками, які дуже знадобилися мені у геймдеві. Я не гублюся коли бачу формули, і часто, першою чергою, шукаю рішення певних завдань саме в статтях чи в літературі з математики, аніж в Stack Overflow.
Дуже допомагає дискретна математика. Головним математичним апаратом у моїй науковій роботі була нечітка логіка (fuzzy logic). Це дуже гнучкий і зручний математичний апарат, який дозволяє як узагальнювати, так і фрагментувати системи, формувати нові множини з елементів, виявляти нові елементи та ті, яких не вистачає.
Аспірантура ж навчила мене працювати з великими обсягами інформації: систематизувати матеріали, виявляти важливе, прибирати зайве.
Під час своєї викладацької діяльності я зустрічав людей, які були впевнені, що як тільки пройдуть курс то одразу ж зможуть знайти роботу. Це не так. Варто пам’ятати, що одна лише «корочка» з курсів не робить вас затребуваним. Найкращий з моїх студентів, який згодом став моїм колегою в одній з компаній, не лише вчився у мене на курсах, але й дуже багато практикувався й експериментував вдома. Тож моя порада — виходьте за межі курсу. Курс дасть вам вектор і теорію, а ваше завдання — закріпити їх практикою.
В одній з компаній у мене був колега — QA, який буквально робив завдання з курсів, працюючи у шахті. Для мене він — приклад наполегливості.
Знайдіть професійне комʼюніті. Однодумці та люди, які вже працюють в індустрії, можуть вам допомогти, порадити, надихнути. Спробуйте сходити на джеми та хакатони — саме заради нових знайомств. Натхнення від спілкування дасть сили працювати в найскладніші часи.
Важливо з холодною головою аналізувати свої невдачі. Тоді вони стають для вас опорою, яка дає змогу підійматися над собою минулим. Непроаналізована невдача залишиться лише невдачею, а от проаналізована — неоціненний досвід.
Коли я докорінно змінив своє життя і відмовився від стабільного, зрозумілого плану заради нового — мені було страшно та кепсько. Але я кожного разу продовжував працювати у напрямку своєї мрії — і через певний час знаходив місце, де мої старання були поміченими. У такий спосіб досягав результатів.
Тож головне — почати! Наші мрії — досяжні, але вони не здійснюються самі собою. Їх треба досягати, йти до них. І все неодмінно вийде!
